Студенческий форум КНЕУ

Здравствуйте, гость ( Вход | Регистрация )

 
Ответить в эту темуОткрыть новую тему
> Мотиви лірики Лесі Українки
Дмитрий
сообщение 5.3.2011, 11:46
Сообщение #1


В ауте
**********

Группа: root
Сообщений: 1 704
Регистрация: 1.2.2011
Пользователь №: 1



Мотиви лірики Лесі Українки

Я на гору крутую крем’яную
Буду камінь важкий підіймать,
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
Леся Українка

У цій героїчній, самозречено здійсненій власним життям обітниці – вся Леся Українка, велика дочка українського народу. Вана вражає незламною мужністю і велетенським поетичним хистом, що виніс на буйних хвилях цілий світ геніальної творчості – на вічний вжиток людству
.
Які ж провідні мотиви лірики цієї геніальної поетеси?
Мені здається, що на перший план слід поставити патріотичні мотиви. Ще в 1893 році у Львові виходить перша збірка її поезій «На крилах пісень».
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.


Так звертається зі своєю незвичайною зброєю – чарівним словом – юна поетеса. Поетеса-патріотка й велика гуманістка замислюється:
Як помогти в безмірнім людськім горі?
Як світ старий з нового збудувати?

Ніжна, але сильна духом, пройнята прометеївським вогнем лобові до людей, Леся замислюється над болючими проблемами свого часу; звертається до музи, щоб порадила «як жити нещасливим», шукає шляхів, провідної зірки, яка б вивела її народ до волі.
Отже, мотиви патріотизму тісно переплітаються з мрією поетеси зробити свій народ вільним і щасливим.
Саме так вона розуміла свій патріотичний обов'язок. Але що може вона, хвора, безсила?
Ні ,я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!

Адже у неї є зброя, нищівна, разюча, гостра – це слово:
Слово, моя ти єдина зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.

Так поряд із мотивами оптимізму, віри в свої власні сили у поетеси з'являються і утверджуються погляди на мистецтво слова і його роль у суспільному житті. Поетеса переконує нас , що справжній митець той, хто в гурті однодумців іде до народу, віддає життя за істину:
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!

Леся глибоко вірила в те, що самодержавний лад буде повалено, і наш народ побудує нове суспільство, країну, «осяйну, наче світло ідеалу», але не усвідомлювала ще, як побудувати це суспільство. Тому у віршах «Мій шлях», «Коли втомлюся я життям щоденним…» письменниця мріє про «братерство, рівність, волю гожу», картини нового, вільного життя змальовані за допомогою абстрактних образів – «золотих зірок», «іскри любові братньої», «влади світлої» і т.д.
Та хіба можна не сказати про відтворення природі та інтимних почуттів поетеси!
У циклі віршів «Подорож до моря», розвиваючи настрої, викликані подорожжю в 1888 році на південь, в Одесу, Крим, поетеса від замилування, захоплення краєвидами Волині, Поділля іде до роздумів про людей, які живуть серед тієї краси.
Витаючи між двома безмежжями – небом і морем, зачарована величною і грандіозною картиною світовою, думка поетеси б'ється над питанням, де шукати щастя, волю і надію. І народжується мудре вирішення:
В безодню дарма поринати;
Любов і надія не в зорях, не в морі, --
Між людьми поради питати!

У віршах цієї збірки малює природу у всій її величі в кожну пору року, передаючи за її допомогою найрізноманітніші людські почуття, настрої.
Весняні пейзажі розкривають духовні сили людини, її мрії, надії, прагнення кохання, оновлення, щастя.
Весна в поетеси асоціюється із початком власного літературного шляху:
На шлях я вийшла ранньою весною
І тихий спів несмілий заспівала…

«Соловейковий спів навесні», «весняні квітки запашні» навівають авторці роздуми про нещасний рідний край, де вона чує «скрізь голосіння сумні!»
Вважаю також своїм обов'язком підкреслити, що Леся Українка в своїй поезії, осмислюючи минуле України, трепетно торкається свого коріння, що живить її постійно, єднає з рідною землею. І серце її обкипає кров'ю, як
Кров'ю обкипіла вся наша давнина!
Кров'ю затопила долю Україна.

Вона захоплюється доблестю, мужністю, лицарством козацтва, яке «гинуло в неволі, побивалось тяжко, шукаючи долі». Вона мріє про те, що в козацьких серцях виросте квітка такої любові до своєї вітчизни, з якої висіялись би на рідній землі і запалахкотіли, заяскравіли воля, правда, мир, спокій, щастя.
Саме про це мріємо і ми. Мріємо, що в серці кожного, хто сьогодні живе в Україні, заполум'яніє квітка щирої любові до своєї землі. І це буде найкращим пам'ятником геніальній поетесі України.



или скачайте в формате .doc



Прикрепленные файлы
Прикрепленный файл  ___________________________.doc ( 30.5 килобайт ) Кол-во скачиваний: 66
Пользователь в офлайнеКарточка пользователяОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы
+Ответить с цитированием данного сообщения

Быстрый ответОтветить в эту темуОткрыть новую тему
1 чел. читают эту тему (гостей: 1, скрытых пользователей: 0)
Пользователей: 0

 



Текстовая версия Сейчас: 13.10.2011, 19:45

Украинская Баннерная Сеть
Ссылки: Студенческий портал СУМНО - Інтернет-видання про сучасну українську культуру <% SAPE %>